1. Словник української мови Грінченка

гудина

Гудина, -ни

ж. = огудина. Г. Барв. 438. Помалу ж ходи, бо потопчеш гудину у гірках. Черниг.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гудина — гу́дина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гудина — -и, ж., збірн. Стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. про родину гарбузових). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гудина — див. стебло Словник синонімів Вусика
  4. гудина — ОГУ́ДИНА збірн. (стебла виткої або сланкої рослини — перев. про родину гарбузових), ГУ́ДИНА, ОГУ́ДИННЯ, ГУ́ДИННЯ́, БА́ТІ́Г (одне таке стебло), О́ГУД діал.; ГАРБУЗИ́ННЯ (стебла гарбузів); ОГІРЧИ́ННЯ (стебла огірків). Словник синонімів української мови
  5. гудина — ГУ́ДИНА, и, ж., збірн. Стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. про родину гарбузових). — Гарненько намніть йому, шибеникові, уші [вуха]: хай не лазить по чужих городах та не псує на огірках гудини (Вас. Словник української мови в 11 томах