1. Словник української мови Грінченка

гуркнути

Гуркнути, -ну, -неш

гл. Однокр. в. отъ гуркати.

1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Левиц. І. 54. см. грюкнути.

2) Крикнуть басомъ. Чого ти кричиш на мене? — гуркнув він басом. Левиц. Пов. 59.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуркнути — гу́ркнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гуркнути — -ну, -неш, док. розм. Однокр. до гуркати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гуркнути — див. падати Словник синонімів Вусика
  4. гуркнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. гуркнути — ГУ́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гу́ркати. Екіпаж зачепився задніми осями за ворітниці, гуркнув, ..розломився й розсівся пополовині (Н.-Лев., III, 1956, 169); На причілку Іван мелькнув постаттю, в сінях гуркнув засовом і ввійшов у хату (Чорн., Потік.., 1956, 411). Словник української мови в 11 томах