гуртівник

Значення в інших словниках

1. гуртівник — гуртівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. гуртівник — Гуртівни́к. Оптовий торгівець. Крамниця купувала всякі товари у гуртівників за готові гроші і продавала людям також лиш за готові гроші, а ніколи на борг. Хто не міг купувати кождого часу все за готівку, той виставив у касі запис довжний, напр. Українська літературна мова на Буковині
3. гуртівник — -а, ч. Погонич худоби. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гуртівник — ГУРТІВНИ́К², а, ч. Те саме, що гуртови́к. Гуртівниками в Україні називали оптових торговців, а перекупнями – дрібних крамарів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
5. гуртівник — ГУРТОПРА́В (погонич гурта; власник гурта; той, хто торгує гуртами худоби), ГУРТОПРА́ВЕЦЬ, ГУРТІВНИ́К, ЗГІ́ННИК розм., ЗГО́НЩИК розм. рідко. Вдарили з кулеметів по череді й гуртоправах (М. Словник синонімів української мови
6. гуртівник — Гуртівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гуртівник — ГУРТІВНИ́К, а́, ч. Погонич худоби. — А хто нині платить акуратно? — пояснював Мелітон Іванович. — Хіба ви самі платите гуртівникам? (Козл., Сонце.., 1957, 127). Словник української мови в 11 томах