1. Словник української мови Грінченка

дбалий

Дбалий, -а, -е

Рачительный, старательный, заботливый. А тим часом у дбалої господині-паніматки вже й обід постиг. Левиц. І. 174.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дбалий — дба́лий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. дбалий — -а, -е, розм. Те саме, що дбайливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дбалий — див. бережливий Словник синонімів Вусика
  4. дбалий — ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось). Словник синонімів української мови
  5. дбалий — Дба́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дбалий — ДБА́ЛИЙ, а, е, розм. Те саме, що дбайли́вий. *Образно. Все ніби в якомусь неладі розкинуте по столі, але на всьому видко дбалу, люблячу жіночу руку (Хотк., І, 1966, 43); Господиня чиста й дбала Урожаєм заквітчала Молоде чоло (Рильський, І, 1956, 443). Словник української мови в 11 томах