двориченько
Двориченько, -ка
м. = дворяченько. ум. отъ дворяк. Ой поїхав двориченько на полювання, пустив кониченька на попасання.... Став двориченько, та став на поміст, приїжджає до дворика, від милої вість. Чуб. V. 774.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me