1. Словник української мови Грінченка

двуличний

Двуличний, -а, -е

1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. Ном.

2) Двуличный, лицемѣрный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним. Шевч. 285.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двуличний — двули́чний лукавий, нещирий; нечесний (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт