двійло
Двійло, -ла
с.
1) Бревно, употребляемое при запряжкѣ двухъ или трехъ паръ воловъ вдоль; имъ соединяются ярма сосѣднихъ паръ. ЗОЮР. I. 76.
2) Желѣзо у сохи съ двойнымъ остріемъ.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Двійло, -ла
с.
1) Бревно, употребляемое при запряжкѣ двухъ или трехъ паръ воловъ вдоль; имъ соединяются ярма сосѣднихъ паръ. ЗОЮР. I. 76.
2) Желѣзо у сохи съ двойнымъ остріемъ.