двійло

Двійло, -ла

с.

1) Бревно, употребляемое при запряжкѣ двухъ или трехъ паръ воловъ вдоль; имъ соединяются ярма сосѣднихъ паръ. ЗОЮР. I. 76.

2) Желѣзо у сохи съ двойнымъ остріемъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me