1. Словник української мови Грінченка

деркач

Деркач, -ча

м.

1) Коростель (птица). Rallus crex. А в очереті та деркач дере, пусти, мати, на юлицю, бо аж плач бере. Лавр. 32.

2) Вѣникъ безъ листьевъ, голикъ. Баба вловила, в міх положила, деркачем била. Ном. № 9627.

3) Названіе вола тонкаго и высокого, съ подтянутымъ животомъ. КС. 1898. VII. 46.

4) Трещетка вѣтряная или ручная для спугиванія птицъ въ огородѣ или саду. Части ручн. деркача: пальки, карбований валок, фіст. Шух. І. 112, 166, 167.

5) Родъ игры съ трещеткой. Ив. 43. ум. деркачик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деркач — I -а, ч. Невеликий перелітний птах із жовтувато-бурим оперенням, який відзначається характерним скрипучим криком. II -а, ч. 1》 Стертий віник. 2》 перен. Про щось обсмикане, обірване. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Деркач — Дерка́ч прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. деркач — див. віник Словник синонімів Вусика
  4. деркач — Птах, гніздиться на луках та полях Євразії і Африки; довж. 28 см; об'єкт полювання. Універсальний словник-енциклопедія
  5. деркач — I. ДЕРКА́Ч (птах з характерним скрипучим криком), РАПА́К діал., РАПА́Ч діал. Кричали у вечірніх травах деркачі (П. Загребельний). ВІ́НИК (зв'язаний жмуток віниччя, лозин, тонких гіллячок і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. деркач — Дерка́ч, -ча́, -че́ві, -че́м; -качі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. деркач — ДЕРКА́Ч¹, а́, ч. Невеликий перелітний птах з жовтувато-бурим оперенням, який відзначається характерним скрипучим криком. Не співає соловейко, Лиш деркач дере, Вмерла вже весна кохана, Жаль мене бере (Дн. Чайка, Тв. Словник української мови в 11 томах