1. Словник української мови Грінченка

дернути

Дернути, -ну, -неш

гл. одн. в. отъ дерти.

1) Рвануть.

2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. Св. Л. 126.

3) Сильно побѣжать. Насилу живий вирвався! Як дерне!... Рудч. Ск. І. 3.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дернути — дерну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дернути — -ну, -неш, док. 1》 Однокр. до дерти і драти 1). 2》 Те саме, що дряпнути I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дернути — ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини — перев. на шкірі). — Док. Словник синонімів української мови
  4. дернути — ДЕРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. Однокр. до де́рти і дра́ти 1. Схвильований [Сашко], папірець дернув на цигарку й тютюну насипав (Головко, І, 1957, 152). 2. Те саме, що дряпну́ти¹. Василя наче хто лапою по душі дернув (Мирний, IV, 1955, 154). Словник української мови в 11 томах