дзвіночок
Дзвіночок, -чка
м.
1) ум. отъ дзвінок. О. 1861. XI. 10.
2) мн. дзвіночки. раст. Linaria genistaefolia Mill. ЗЮЗО. І. 126.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзвіночок — дзвіно́чок 1 іменник чоловічого роду дзвін дзвіно́чок 2 іменник чоловічого роду квітка Орфографічний словник української мови
- дзвіночок — див. дзвінок Словник церковно-обрядової термінології
- дзвіночок — [дзв'іночок] -чка, м. (на) -чку, мн. -чкие, -чк'іў Орфоепічний словник української мови
- дзвіночок — I -чка, ч. Зменш.-пестл. до дзвінок 1). II див. дзвіночки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзвіночок — див. дзвін Словник синонімів Вусика
- дзвіночок — Дзвіно́чок, -но́чка, на -но́чку; -но́чки, -чків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дзвіночок — ДЗВІНО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до дзвіно́к 1. Людей уже повно. Дзвіночок голосненько продзеленчав, а за завісою молодь у гримі .. метушиться (Головко, ІI, 1957, 163); *У порівн. Словник української мови в 11 томах