дзюр

Дзюр, -ра I

м. Ключъ, источникъ.

---------------

Дзюр! II

меж. Звукоподражаніе для выраженіи теченія струи. Чарочко серебренька, в тобі горілочка солоденька. А ні сучка, а ні задирочка, як дзюр, так дзюр до донечка. Чуб. V. 1096. Хоч дзюр, та не кап! — казав циган, як заховавсь від дощу під дерево. Мнж. 115.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзюр — -а, ч., діал. Джерело. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дзюр — Дзюр; дзюр-дзю́р, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)