дзюр
Дзюр, -ра I
м. Ключъ, источникъ.
---------------
Дзюр! II
меж. Звукоподражаніе для выраженіи теченія струи. Чарочко серебренька, в тобі горілочка солоденька. А ні сучка, а ні задирочка, як дзюр, так дзюр до донечка. Чуб. V. 1096. Хоч дзюр, та не кап! — казав циган, як заховавсь від дощу під дерево. Мнж. 115.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me