1. Словник української мови Грінченка

дзюрити

Дзюрити, -рю, -риш

гл. Течь тонкой струей. Рудч. Чп. 247. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173. Рудч. Чп. 247. Так за шию й дзюрить. О. 1862. VI. 57.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзюрити — дзюри́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дзюрити — -ить, недок., розм. Текти, витікати тонким струменем, струмком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзюрити — див. лити Словник синонімів Вусика
  4. дзюрити — ЛИ́ТИСЯ (про будь-яку рідину), ЛЛЯ́ТИСЯ рідше, ТЕКТИ́, ЛИ́ТИ, БІ́ГТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ТОЧИ́ТИСЯ, РИ́НУТИ підсил., ЦІДИ́ТИ підсил., ЮШИ́ТИ підсил., СИ́ПАТИСЯ розм., ХЛЮЩА́ТИ розм., ЦІ́ВКОЮ БИ́ТИ підсил. розм., ТОКУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. дзюрити — Дзюри́ти, -рю́, -ри́ш, -ри́ть, -ря́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дзюрити — ДЗЮРИ́ТИ, и́ть, недок., розм. Текти, витікати тонким струменем, струмком. Густе молоко дзвінко дзюрить в дійницю та затікає теплим струмочком аж на рукав (Коцюб., II, 1955, 324); Трьома струмцями піт з його дзюрив (Граб., І, 1959, 332). Словник української мови в 11 томах