1. Словник української мови Грінченка

дивувати

Дивувати, -вую, -єш

гл.

1) Удивлять.

2) Удивляться. Ви йому не дивуйте: в його така повичка. Н. Вол. у. Нема чого дивувати, така була й її мати. Мет. 235. дивом дивувати. см. диво.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивувати — дивува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дивувати — Викликати подив, здивовувати, вражати, чудувати, пантеличити, збивати з пантелику, сил. ошелешувати, приголомшувати; Б. З. дивуватися, чудуватися; док. ЗДИВУВАТИ, сил. г. заскочити. Словник синонімів Караванського
  3. дивувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Викликати подив, здивування в кого-небудь, вражати незвичайністю чогось. 2》 неперех. Те саме, що дивуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дивувати — ДИВУВА́ТИ (викликати подив незвичайністю), ВРАЖА́ТИ, ЧУДУВА́ТИ розм., ЗАЧУДО́ВУВАТИ розм.; ПРИГОЛО́МШУВАТИ (надто сильно дивувати); ЕПАТУВА́ТИ книжн. (порушенням загальноприйнятих норм, правил). — Док. Словник синонімів української мови
  5. дивувати — ДИВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. і без додатка. Викликати подив, здивування в кого-небудь, вражати незвичайністю чогось. — Вродою все я село дивувала! Та через вроду либонь і пропала! (Щог. Словник української мови в 11 томах