1. Словник української мови Грінченка

диковинний

Диковинний, -а, -е

= дивовижний. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, чого ніколи не буває. Ном. стр. 288. № 7910.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диковинний — дико́винний прикметник дивовижний розм. Орфографічний словник української мови
  2. диковинний — -а, -е, розм. Прикм. до диковина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. диковинний — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  4. диковинний — ДИКО́ВИННИЙ, а, е, розм. Прикм. до дико́вина. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, що ніколи не буває (Номис, 1864, № 288). Словник української мови в 11 томах