добалакати

Добалакати, -каю, -єш

гл. Договорить. Чи ти вже своє добалакав? Харьк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добалакати — добала́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. добалакати — див. добалакувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. добалакати — ДОБАЛА́КАТИ див. добала́кувати. Словник української мови в 11 томах