добалакати
Добалакати, -каю, -єш
гл. Договорить. Чи ти вже своє добалакав? Харьк. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добалакати — добала́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- добалакати — див. добалакувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- добалакати — ДОБАЛА́КАТИ див. добала́кувати. Словник української мови в 11 томах