добиченька

Добич, -чі

ж.

1) Добыча. Рудч. Ск. І. 145. Мкр. Г. 14. Ми з тобою, Лебеденьку, пили та гуляли, ми з тобою, Лебеденьку, одну добич мали. Чуб. V. 962.

2) Скотъ. Желех. ум. добиченька. Макс. (1849) 30.