1. Словник української мови Грінченка

доблагати

Доблагати, -гаю, -єш

гл. Допроситься, упросить, умолить. Благав Бога, щоб дівчину хоч свою побачить, — не доблагав. Шевч. 1883. 33.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доблагати — доблага́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. доблагати — -аю, -аєш, док., перех., рідко. Благаючи, випросити що-небудь; ублагати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доблагати — ДОБЛАГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., рідко. Благаючи, випросити що-небудь; ублагати. Благав бога, щоб дівчину… Хоч село побачить. Не доблагав… Поховали, Ніхто й не заплаче! (Шевч., І, 1951, 256). Словник української мови в 11 томах