доброгласний

Доброгласний, -а, -е

Благозвучный. Страдания мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. ІІІ. 180.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me