доброхіть
Доброхіть
нар. Добровольно. Не підеш доброхіть — силою поведемо. МВ. І. 73. А він то (Сомко) не таківський, щоб оддав доброхіть булаву. К. ЧР. 329.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доброхіть — доброхі́ть прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- доброхіть — присл. Те саме, що добровільно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доброхіть — див. добровільно Словник чужослів Павло Штепа
- доброхіть — див. добровільно; охоче Словник синонімів Вусика
- доброхіть — Доброхі́ть, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доброхіть — ДОБРОХІ́ТЬ, присл. Те саме, що доброві́льно. — Як ти, кажу, не хочеш доброхіть, то я тебе силою віддам [заміж] (Вовчок, І, 1955, 234); [Янас:] Треба ще й боротися, ..треба здобувати краще життя, бо доброхіть ніхто нам не дасть його (Ірчан, II, 1958, 286). Словник української мови в 11 томах