доостану

Доостанку, доостану

нар. Вконецъ, совершенно, окончательно. Не було добра змалку, не буде й доостанку. Ном. І сам я, хлопці, перестану, коли поб'ю всіх доостану. Сніп. 188.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me