1. Словник української мови Грінченка

доповняти

Доповняти, -няю, -єш

сов. в. доповнити, -ню, -ниш, гл. Дополнять, дополнить. З тії хмари дощик накрапає та синього моря доповняє. Мет. 446. АД. І. 99. Слізьми моря не доповниш.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доповняти — доповня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. доповняти — див. доповнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доповняти — ДОПОВНЯ́ТИ див. допо́внювати. Словник української мови у 20 томах
  4. доповняти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. доповняти — Доповня́ти, -ня́ю, -ня́єш і допо́внювати, -нюю, -нюєш; допо́внити, -по́вню, -вниш, -внять; допо́вни, -по́вніть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. доповняти — ДОПОВНЯТИ див. доповнювати. Словник української мови в 11 томах