1. Словник української мови Грінченка

дружкувати

Дружкува́ти, -ку́ю, -єш

гл. Быть дружком или дружкою на свадьбѣ. Грин. ІІІ. 437. Алв. 64, 96. Було б тобі, дружку, не дружкувати, було б тобі свині пасти. Грин. ІІІ. 457. Чи ти вже дружкувала коли? Полт.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дружкувати — дружкува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. дружкувати — -ую, -уєш, недок., заст. Бути дружкою або дружком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дружкувати — ДРУЖКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Бути дружкою або дружком. [Менша дружка (виступає й співає до дружка):] Тобі, дружку, не дружкувати, Тобі, дружку, панувати (Н.-Лев., II, 1956, 427); Іванові нагадалася Маковейова дружка. Словник української мови в 11 томах