1. Словник української мови Грінченка

дрюк

Дрюк, -ка

м. Толстая падка, дубина. Ном. № 7094. Ой ви хлопці, ви добрі молодці, та беріте дрюки в руки, бийте, бийте, бийте і в'яжіте, на нові вози кладіте. Мет. 453. Кинувсь ляшок до канчука, а козак до дрюка: «оце ж тобі, вражий сину, з душею розлука». н. п. ум. дрючок, дрючечок. ув. дрючище. Чуб. V. 1124.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрюк — дрюк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дрюк — Ломака, палиця, ціпок, кий, кийок, дрючок, дрючина, патик; дрючечок, зб. дрюччя. Словник синонімів Караванського
  3. дрюк — -а, ч. Велика товста дерев'яна палиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дрюк — див. палиця Словник синонімів Вусика
  5. дрюк — ПА́ЛИЦЯ (очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур), ЦІПО́К, КИЙ, ДРЮК, ЛОМА́КА, ДУБИ́НА, КИЙО́К, ДРЮЧО́К, ПА́ЛКА, ДРЮЧИ́НА розм., ПАТИ́К діал., ПАТИ́КА діал., ПАТИ́ЧИНА діал., БУК діал., ЛОМИ́ГА діал. Словник синонімів української мови
  6. дрюк — Дрюк і друк, -ка, -кові; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дрюк — ДРЮК, а, ч. Велика товста дерев’яна палиця. На другий раз наука, — не ходи в ліс без дрюка! (Укр.. присл.., 1955, 275); В сінях зробився стукіт. Дрюк, котрим підперті були двері хатні, упав (Фр. Словник української мови в 11 томах