1. Словник української мови Грінченка

дубовик

Дубовик, -ка

м.

1) Хозяинъ лодки дуба.

2) = вернидуб. Грин. I. 181.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Дубовик — Дубови́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. дубовик — -а, ч. 1》 Їстівний гриб, що росте перев. в дубових лісах. 2》 діал. Власник або стерновий човна-дуба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дубовик — ДУБОВИ́К, а́, ч. 1. Їстівний гриб, що росте перев. в дубових лісах. 2. діал. Власник або стерновий човна-дуба. Показали Маркові її батька, кремезного літнього дубовика (Рибак, Дніпро, 1953, 5). Словник української мови в 11 томах