дубрівний

Дубрівний, -а, -е

= дібрівний. Вона мов квітка та дубрівна, що тільки стала розцвітать. Греб. 318. Дубрівная зазуля. Гол. У самій гущавині дубрівній, там, де липина і горобина і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими. МВ. ІІ. 97.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me