дуб'я Дуб'я, -б'я с. соб. Дубы. Наворочав їй повну яму дуб'я. Мнж. 4. Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me ду-ду дуб'янці Значення в інших словниках дуб'я — ду́б'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови дуб'я — -я, с. Збірн. до дуб 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
Значення в інших словниках дуб'я — ду́б'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови дуб'я — -я, с. Збірн. до дуб 1). Великий тлумачний словник сучасної мови