дударь

Дударь, -ря

м.

1) Мастеръ, дѣлающій дудки.

2) Играющій на свирѣли, 3) Родъ хороводной игры. Ив. 70. ум. дударик, дударчик, дударенько. Заграй мені, дударику, на дуду, тепер же я своє горе забуду. Чуб. V. 1110. Доньку видала за дударчика. Гол. ІІІ. 463. Ой сину, мій дудареньку, ти ж було селом ідеш, ти було в дуду граєш. Чуб. V. 1143.