дулівочка
Дулівка, -ки
ж.
1) Наливка на грушахъ-дуляхъ. Була й вишнівка, й тернівка, й дулівка. Кв. II. 184. Набалакавшись за дулівкою й медом, вже брався він за шапку. Стор. І. 239.
2) Родъ плахты. Черниг. у. ум. дулівочка. Поліз у погріб я дулівки ще вточити; дулівочка-первак така смашна була. Гліб. 44.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me