1. Словник української мови Грінченка

дяка

Дяка, -ки

ж.

1) Благодарность. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. Ном. № 4604. дяку віддавати. Приносить благодарность, благодарить. Пішов.... Богу дяку оддавати, що жив у ворога зоставсь. Мкр. Г. 23.

2) Охота, желаніе. Як маш дяку, то зроб. Вх. Лем. 413.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дяка — дя́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дяка — Подяка, вдяка, вдячність, вдячливість, уфр. г. признання <н. їм належить признання>; (дія) дякування; (навзаєм, за послугу) віддяка. Словник синонімів Караванського
  3. дяка — -и, ж. Почуття вдячності за зроблене добро, виявлену увагу; вираження такого почуття; подяка. || Слова, що виражають вдячність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дяка — див. подяка Словник синонімів Вусика
  5. дяка — ПОДЯ́КА (почуття, яким відповідають на зроблене добро, послугу, допомогу тощо; вияв цього почуття), ВДЯ́ЧНІСТЬ, ВДЯ́ЧЛИВІСТЬ рідше, ДЯ́КА, ДЯ́КУВАННЯ розм., ПРИЗНА́ННЯ розм. рідше; СПАСИ́БІ у знач. ім. (слова, якими виражають це почуття). Словник синонімів української мови
  6. дяка — ДЯ́КА, и, ж. Почуття вдячності за зроблене добро, виявлену увагу; вираження такого почуття; подяка. Який Яків, стільки й дяки! (Укр.. присл… 1955, 231); — За мої гроші і горілку купували [цигани], і пили: а далі, замість дяки, у вічі насміялись (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах