дяченя
Дяченя, -няти
м. Ребенокъ дьячка. Мкр. Н. 25. Душенини доволі, а їсти ніколи: потерпіте, дяченята, до божої волі. Чуб. V. 1081.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дяченя — Дяченя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)