1. Словник української мови Грінченка

дівчур

Дівчур, -ра

м.

1) Волокита, любитель дѣвушекъ. Харьк.

2) Гермафродита женскаго рода. Е. 3. VIII. 112.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дівчур — дівчу́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дівчур — -а, ч. 1》 розм. Те саме, що дівчачур. 2》 діал. Дівчинка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дівчур — див. звабник Словник синонімів Вусика
  4. дівчур — ДІ́ВЧИНКА (дитина жіночої статі), ДІ́ВЧИНА рідше, ДІВЧА́ пестл., ДІВЧА́ТКО пестл., ДІВЧИ́СЬКО розм., ДІВЧУ́Р діал. Дівчинка.., як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо!... Словник синонімів української мови
  5. дівчур — Дівчу́р, -ра́; -чури́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дівчур — ДІВЧУ́Р, а́, ч. 1. розм. Те саме, що дівчачу́р. Одне тільки смішне було в ньому: дуже вже чемний до дівчат.. «Дівчур» — дражнили його в школі (Вас., II, 1959, 150); Вона дівчурів ненавиділа усією пристрастю дівочої душі (Стельмах, Правда.., 1961, 139). Словник української мови в 11 томах