жидунь

Жид, -да

м.

1) Еврей, жидъ.

2) = насѣк. гук. Вх. Пч. I. 7. ум. жидок, жидочок, жидунь, жидик. ув. жидюга. Шевч. 133. жидяка. Мнж. 147.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me