1. Словник української мови Грінченка

житник

Житник, -ка

м.

1) Жукъ, появляющійся, когда наливается рожь въ колосѣ.

2) Человѣкъ, крестьянинъ (въ загадкѣ): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люде, коні, вовк, вівця). Ном. № 294, № 122.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Житник — Жи́тник прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. житник — див. хліб Словник синонімів Вусика
  3. житник — -а, ч., ент. Різновид жука. Великий тлумачний словник сучасної мови