1. Словник української мови Грінченка

жовто

Жовто

нар. Желто. Сади роскішні, доріжки помеж деревом ніби жовто помальовані. Левиц. І. Г. 214. Голова морочиться, в очах мені жовто. Левиц. І. 73.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жовто — жо́вто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. жовто — Присл. до жовтий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жовто — ЖО́ВТО. Присл. до жо́втий. Мідний кухлик, зроблений з гільзи снаряда, жовто виблискував у неї в руці (Перв., Материн.. хліб, 1960, 8); // у знач. присудк. сл. Надвір вийдеш — дощ та твань, та туман непроглядний; і в хаті не краще: сіро, аж жовто, наче димом накурено (Мирний, III, 1954, 198). Словник української мови в 11 томах