жолудяк

Жолудь, -дя

м. Желудь. Сюди-туди дубину стрепену — посипались жолуді в пелену. н. п. ум. жолудяк. Мнж. 1. ув. жолудяна.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me