1. Словник української мови Грінченка

забаряти

Забаряти, -ряю, -єш

сов. в. забари́ти, -рю́, -риш, гл. Замедлять, замедлить, задерживать, задержать. То у Івасечка ласкавий панотченько, забарив нас ласкавими словами. Лукаш. 95. Жидам довжок забарила. Грин. III. 326.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забаряти — забаря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забаряти — див. забарювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забаряти — ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм., ЗАБА́РЮВАТИ розм., ЗАБАРЯ́ТИ розм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). — Док. Словник синонімів української мови
  4. забаряти — ЗАБАРЯ́ТИ див. заба́рювати. Словник української мови в 11 томах