1. Словник української мови Грінченка

забрязкати

Забря́зкати, -каю, -єш

гл. Зазвенѣть, забряцать, забрякать. Пан грішми забрязкав. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Хай парка забрязка, хай весело буде. Греб. 392. Стукни в браму копитами, та й забрязкай поводами. АД. І. 271.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забрязкати — забря́зкати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забрязкати — -аю, -аєш, док. Почати брязкати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забрязкати — Забря́зкати, -бря́зкаю, -бря́зкаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. забрязкати — ЗАБРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, док. Почати брязкати (у 1 знач.). А там закрасується жито, пшениця, Забрязкають коси стальні (Манж., Тв., 1955, 119); Він раптом витяг годинник та забрязкав брелоками (Коцюб., II, 1955, 140). Словник української мови в 11 томах