1. Словник української мови Грінченка

завидний

Завидний, -а, -е

Замѣтный, примѣтный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало. Павлогр. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завидний — зави́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. завидний — -а, -е. Який викликає заздрість, вартий заздрості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завидний — ЗАВИ́ДНИЙ, а, е. Який викликає заздрість, вартий заздрості. [Микола:] Ну, що ж? Возний — не взяв його враг — завидний жених. Не бійсь, полюбиться (Котл., II, 1953, 35); Для них [учнів] капітан Дорошенко людина завидної долі, їм подобається його незвичайний фах (Гончар, Тронка, 1963, 148). Словник української мови в 11 томах