загарбати
Загарбати, -баю, -єш
гл.
1) Захватить, заграбить. Хмельницького в руки свої загарбали. Стор. II. 13. Чесні люде: своє оддали та чужого не загарбали. Стор. II. 13.
2) Закопать. Мене загарбають, як умру. Уман. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загарбати — зага́рбати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- загарбати — див. загарбувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загарбати — ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док. Словник синонімів української мови
- загарбати — ЗАГА́РБАТИ див. зага́рбувати. Словник української мови в 11 томах