1. Словник української мови Грінченка

загугнити

Загугни́ти, -гню, -ниш

гл. Заговорить въ носъ, загнусить. Аж ось пан Олексій покинув читати та як загугнить з своїми школярами. Кв. І. 244. І мені Господь послав побратима, — загугнив Кривоніс. Стор. МПр. 133.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загугнити — ЗАГУГНИ́ТИ, ЗАГУГНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм. Почати гугнити, гугніти. І їй не залишається нічого іншого, як відступити від мене, накрити моє обличчя ковдрою і знову загугніти (із журн.). Словник української мови у 20 томах