1. Словник української мови Грінченка

загукати

Загукати, -ка́ю, -єш

гл.

1) Закричать. Феся загукала, голос по дубині аж ся розлягає. Чуб. V. 69.

2) — на ко́го. Позвать, зазвать кого. Загукай на його, — нехай іде в хату.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загукати — загу́кати дієслово доконаного виду видавати гук, шум; окриками довести когось до отупіння розм. загука́ти дієслово доконаного виду почати кликати Орфографічний словник української мови
  2. загукати — I загук`ати-аю, -аєш, док. 1》 перех. і без додатка. Почати гукати, вигукувати які-небудь слова, звуки. || до кого. Звернутися до когось із чим-небудь. || на кого, розм. Покликати, нагукати кого-небудь. 2》 неперех., на кого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загукати — ЗАГУ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. неперех. Почати гукати, видавати гук, шум і т. ін. Ось у недалекім болоті поміж тростиною загукав Гук (Фр., IV, 1950, 84); — Ну, господи благослови!... Словник української мови в 11 томах