зайвинка

Зайвина, -ни

ж.

1) Излишекъ, избытокъ. Слава Богу, що хліба є у зайвину. Борз. у. Нема ладу ні раз! казав же ж їй: не напікай паляниць у зайвину. Васильк. у. За батька багато було зайвини, а це вже звівся з худоби. Васильк. у.

2) Запасъ. А він тії гроші сховав на зайвину в кишеню. Се в вас про зайвину. Козел. у. ум. зайвинка. Тому добре жить, у кого є з зайвинки, та трохи свого приробить. Васильк. у.