займити

Займи́ти, -млю, -миш

гл. = зайняти. Посліднюю корову з загороди займив. Федьк.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. займити — займи́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. займити — див. займати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. займити — ЗАЙМИ́ТИ див. займа́ти. Словник української мови в 11 томах