заламлювати

Зала́млювати, -люю, -єш

сов. в. залама́ти, -ма́ю, -єш и заломи́ти, -млю́, -миш, гл.

1) Заламывать, заломить. Заламав білі руки, став собі думати. Чуб. V. 428. Молодая дівчинонька заломила руки, чогось мені тяжко-важко да з теї розлуки. Волч. у. Попереду отаман заломить бриль на бакір. Греб. 401. заломити чортові ковбасу. Сдѣлать крюкъ (въ пути). Грин. І. 236.

2) — кого. Взять верхъ надъ кѣмъ, быть лучше кого въ какого либо отношеніи. Всіх дівчат заломила своїм станом і красою. Г. Барв. 542. Заломив би козакуванням він і Бинду. К. ЦН. 226.