1. Словник української мови Грінченка

залютувати

Залютува́ти, -ту́ю, -єш

гл.

1) Запаять.

2) Засвирѣпствовать. Уже осінь; незабаром зіма залютує. Шевч. ІІ. 163.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. залютувати — залютува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. залютувати — -ую, -уєш, док. 1》 Почати лютувати, виражаючи лють словами або вчинками. 2》 Почати виявлятися з надзвичайною силою; бушувати, шаленіти (про явища природи). 3》 Запаяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. залютувати — ЗАЛЮТУВА́ТИ² див. залюто́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. залютувати — ЗАЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Почати лютувати, виражаючи лють словами або вчинками. Коли Максим зачинив за собою двері кабінету, Куцевич залютував. Зарозумілий хлопчисько. Стривай! Ти ще дістанеш своє! (Рибак, Час.., 1960, 658). Словник української мови в 11 томах