1. Словник української мови Грінченка

заманити

Заманити, -ню́, -ниш

гл. Заманить. На погибель вас у замок заманили. К. Досв. 209.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заманити — замани́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заманити — див. заманювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заманити — замани́ти в свої́ сі́ті кого. Зваблюючи чимось, змусити підкоритися, піддатися. Він (Борис) зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра, очевидно, всіма способами старалась заманити його в свої сіті (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  4. заманити — ЗАМАНИ́ТИ див. зама́нювати. Словник української мови в 11 томах