1. Словник української мови Грінченка

замовчати

Замо́вча́ти, -чу́, -чи́ш

гл. Замолчать. Да й усі мовчки замовчали. Макс. (1849). 29. Лучче замовчім, ніж закричім. Ном. 3495.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замовчати — замо́вчати дієслово доконаного виду не сказати чогось замовча́ти дієслово доконаного виду замовкнути розм. Орфографічний словник української мови
  2. замовчати — I зам`овчатидив. замовчувати. II замовч`ати-чу, -чиш, док., розм. Те саме, що замовкнути 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. замовчати — ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  4. замовчати — ЗАМОВЧА́ТИ див. замо́вчувати. ЗАМОВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Те саме, що замо́вкнути 1. Настя замовкла. Замовчав і Яків. Дітвора собі притихла (Мирний, IV, 1955, 92); Трясило глянув і одразу померк очима й замовчав… (Сос., І, 1957, 391). Словник української мови в 11 томах