1. Словник української мови Грінченка

замочувати

Замо́чувати, -чую, -єш

сов. в. замочи́ти, -чу́, -чиш, гл.

1) Намачивать, замочить, обмачивать, обмочить. І риби не зловив, собі штани замочив. Чуб. III. 326.

2) Намачивать, намочить въ воду деревянную бочарскаго издѣлія посуду, чтобы она разбухла и не давала течи.

3) — намітку. Обрядъ въ концѣ крестинъ. Погуляли, вже б слід іти намітку замочувати, а Семен просить, щоб ще по чарці. О. 1862. VIII. 2.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замочувати — замо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. замочувати — -ую, -уєш, недок., замочити, -очу, -очиш, док., перех. 1》 перев. док. Робити мокрим, вологим. 2》 що. На деякий час занурювати у воду (розчин) або заливати водою (розчином) що-небудь із певною метою. 3》 док., жарг. Убити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. замочувати — МОЧИ́ТИ (робити мокрим), НАМО́ЧУВАТИ, ЗАМО́ЧУВАТИ, ЗМО́ЧУВАТИ, УМОЧА́ТИ (ВМОЧА́ТИ), УМО́ЧУВАТИ (ВМО́ЧУВАТИ) (робити мокрим, торкаючись рідини); ОБМО́ЧУВАТИ (занурюючи в рідину); ПРОМО́ЧУВАТИ (просочуючи якоюсь рідиною); ПІДМО́ЧУВАТИ... Словник синонімів української мови
  4. замочувати — Замо́чувати, -мо́чую, -чуєш; замочи́ти, -мочу́, -мо́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. замочувати — ЗАМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМОЧИ́ТИ, очу́ о́чиш, док., перех. 1. перев. док. Робити мокрим, вологим. Марина дужче загорнулась у свій платок і пішла обминаючи невеличкі калюжки, боячись замочити свої ноги в драних черевиках (Гр. Словник української мови в 11 томах