1. Словник української мови Грінченка

заохочувати

Заохо́чувати, -чую, -єш

сов. в. заохотити, -хо́чу, -тиш, гл. Возбуждать, возбудить желаніе, привлекать, привлечь, поощрять, поощрить. Роздмухували огонь на Україні, заохочуючи благочестивих до Унії. Левиц. І. (Правда 1868, 485). Він, щоб нас удруге заохотити, давав нам на обід баранини і кашу молошну. Грин. II. 233. Ми, старії, тільки поїдемо поле зажати, молодіж заохотити. Г. Барв. 16.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заохочувати — заохо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заохочувати — Підохочувати, підбадьорювати, с. спонукувати, о. благословляти на що, піддавати <�підсипати> жару <�вогню, охоти>, додавати охоти, (ласкою) гладити по голові. Словник синонімів Караванського
  3. заохочувати — див. підбурювати Словник синонімів Вусика
  4. заохочувати — -ую, -уєш, недок., заохотити, -очу, -отиш, док., перех. Спонукати кого-небудь до якоїсь дії певними засобами (переконуючи в чомусь, подаючи приклад, хвалячи, нагороджуючи і т. ін.). || Викликати у кого-небудь бажання, охоту робити щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. заохочувати — ЗАОХО́ЧУВАТИ (спонукати кого-небудь до якоїсь дії певними засобами — переконанням, похвалою, нагородою і т. ін.), ПРИОХО́ЧУВАТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ, ОХО́ТИТИ рідко; ПІДОХО́ЧУВАТИ (трохи, злегка); СТИМУЛЮВА́ТИ (спонукати до прискорення, поліпшення і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. заохочувати — Заохо́чувати, -хо́чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)