1. Словник української мови Грінченка

заполоч

Заполоч, -чі

ж.

1) Цвѣтныя бумажныя нитки, употребляемыя для вышиванья. Чуб. VII. 427, 415. Ходила Катря у Любчики, ніби то заполочі позичати червоної. МВ. ІІ. 102. Шила-пошила три шириночки... третю пошила та заполоччу. Чуб. III. 397.

2) раст. = чаполоч. ЗЮЗО. І. 125.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заполоч — заполоч (393) —нитки для вишивання; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. заполоч — -і, ж. Кольорові бавовняні нитки для вишивання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заполоч — за́полоч іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. заполоч — За́полоч, -лочі, -чі, -ччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заполоч — ЗА́ПОЛОЧ, і, ж. Кольорові бавовняні нитки для вишивання. Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч (Коцюб., І, 1955, 70); Над вікнами висіли чисті рушники, вишиті червоною заполоччю (Панч, III, 1956, 102). Словник української мови в 11 томах